Нагородження групи волонтерів за заслуги перед містом у конкурсі “Волонтер року” 2017-2018 років
Вперше всеукраїнський конкурс “Волонтер року” проводився 23 травня 2006 року. Серед учасників районних і обласних відборів за благодійницьку діяльність на протязі всього року вибрали по 3 переможці у кожній номінації. Вони стали відомі 5 грудня у міжнародний день волонтера.
Мета конкурсу – популяризація волонтерського руху серед населення країни, відзнака державою досягнень окремих благодійників і організацій. Змагання фінансувалось із місцевих бюджетів за підтримкою Міністерства України по справах сім’ї, молоді і спорту. Організаторами виступили Центри “Добра воля”, “Гурт”. Посильну допомогу надало Посольство Нідерландів в Україні.
Конкурс “Волонтер року”, після проведення “Євро-2012”, став складовою частиною змагання “Благодійна країна”. Розглядається 16 номінацій діяльності окремих волонтерів або юридичних організацій. Переможців вибирає журі, в склад котрого входять представники бізнесу, преси, духівництва, влади. Конкурсом керує організаційна та наглядова рада, котра діє на постійній основі.
Початок волонтерського руху в Україні
Спроби використати безоплатну працю в інтересах держави робились ще за часів Радянської Влади. Але “добровільно” примусовий характер відштовхнув справжніх прихильників-волонтерів. “Суботники” і “Народна дружина” так і не стали святом благодійності.
Вибраний Україною шлях до євроінтеграції проявився зокрема спалахом волонтерської діяльності після Революції Гідності. У розвинутих країнах зайнятість місцевого населення допомогою ближнім у вільний від основної роботи час досягає 15%. У нашій державі до 2014 року показник сягав 14%, а в період початку російської агресії майже 23% дорослого населення присвятили свої зусилля безоплатній допомозі армії і соціально незахищеним людям. Близько 6% українців стали займатися благодійністю постійно.
У цих умовах задача державних органів влади концентрується на підтримці та направленні волонтерського руху на користь країни. Волонтери присвячують себе благодійності по власній волі без примусу. Але вони готові до діалогу та співпраці з владою.
Закон про волонтерську діяльність
Те, як характеризуються волонтерські організації, права й обов’язки окремих волонтерів, визнано законодавчо. Документ прийнято перед “Євро-2012”. Діяльність без отримання прибутку розглянута в 6 номінаціях, без включення благочинства в період ведення воєнних дій.
Волонтерська допомога характеризується безоплатними послугами, але матеріальні затрати треба компенсувати: оплата квитків на проїзд, умови для життя та харчування, коли діяльність продовжується понад 4 годин щоденно, й інші платежі. Закон не забороняє використовувати мікрокредити або банківський кредит, коли не вистачає благочинних внесків на нагальні потреби.
Революція Гідності й агресія сусідньої держави внесли свої корективи, яких немає в інтерпретації закону. Тому в законодавчому руслі потрібно орієнтуватись на міжнародний досвід волонтерської діяльності, щоб захистити благодійників і заохотити інших громадян на благочинство. Наприклад, ООН закликає міжнародну спільноту надати волонтерам соціальний захист, правовий статус, наділити перевагами по сплаті податків, організувати страхування життя та здоров’я в період волонтерської діяльності.
Щоб поширювати благочинство серед українських громадян, треба максимально рекламувати діяльність волонтерів за допомогою признання результатів їх зусиль на державному рівні. Конкурс “Волонтер року”, котрий проводиться в усіх обласних і районних центрах країни, має освітлюватися у засобах ЗМІ. Коли діяльність волонтерів належним образом оцінюється на державному рівні, молодь України наслідує передовий досвід.
